НУЖДОТА, ТИ,
Нуждота, ти, ж.
1) = Нужда.
2) Болѣзнь. Бог дасть нуждоту, Бог дасть, що й оздоровить. Посл.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 572.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НУЖДОЧКА, КИ, →← НУЖДОНЬКА, КИ,